У Рози і Жана немає нічого спільного. Роза — справжня сила природи, жінка, яка зустрічає будь-які негаразди з обеззброюючою життєрадісністю. Разом із трьома дітьми вона тулиться на верхньому поверсі сімейного готелю, який родині більше не належить. Грошей немає зовсім, але Роза воліє вважати, що вони не бідні, а просто тимчасово на мілині. Вона крутиться як може: вигадує рішення на ходу, веде господарство з підручних засобів і перетворює безвихідь на постійний рух. Над родиною при цьому нависає реальна загроза, соціальні служби, готові забрати дітей.
Жан — повна її протилежність. Самотній, мовчазний чоловік, який давно поховав своє велике серце під шарами скритності й покори. Він живе непомітним життям, ночує у фургончику біля автостради й ні в що не втручається. Випадок зводить його з галасливою, невлаштованою родиною Рози, і всупереч власному бажанню Жан опиняється втягнутий у їхній хаотичний побут.
Спершу він тримається осторонь, але дуже скоро стає для родини незамінним і перетворюється для трьох дітей на свого роду тата в оренду. Двоє людей, кожен із яких давно махнув на себе рукою, поступово вчаться спиратися одне на одного. Роза не бажає здаватися й втрачати найдорожче, що в неї є, а мовчазний Жан уперше за довгий час знаходить причину вийти зі свого сховку, і обоє виявляють, що, можливо, саме цієї зустрічі їм і бракувало.