Повернувшись до будинку свого дитинства після смерті матері, Еліс відчуває, що час тут ніби зупинився: навіть її стара кімната виглядає точнісінько так само. Проте невдовзі вона виявляє, що оселя нашпигована безліччю камер та датчиків — хтось стежить за кожним її кроком. Самого цього факту достатньо для тривоги, але швидко стає зрозуміло: за технічним наглядом приховується зловісна присутність, яка підштовхує дівчину до розгадки давньої сімейної таємниці.
Навколишня обстановка поступово набуває потойбічного відтінку: тіні згущуються, вчувається шепіт, а двері відчиняються самі собою. Еліс дедалі частіше бачить незрозуміле: дивні постаті на стінах, викривлені відображення у дзеркалах та повідомлення, що з’являються на екранах без жодного джерела. Сама реальність ніби тисне на неї, намагаючись виштовхнути на поверхню щось заборонене.
З розвитком подій з'ясовується, що будинок береже секрет, пов'язаний із минулим матері та дитячими травмами самої Еліс. Героїня знаходить старий аудіозапис, де мати звертається до «Іншого» — сутності, нерозривно пов'язаної з цим місцем. Таємнича сила не просто спостерігає — вона веде Еліс до жахливого одкровення, наслідки якого можуть вщент зруйнувати її звичний світ.
Кульмінація настає, коли Еліс стикається віч-на-віч із тим, хто переховувався: виявляється, що «Інший» — це не зовнішній ворог, а частина її власного минулого, віддзеркалення сімейної драми, що назавжди закарбувалася в стінах дому. Лише розірвавши цей зв'язок, вона отримає шанс звільнитися від зла, що панує в рідній оселі.